Описание
Коржі́ — найкраще село в Україні, Баришівського району Київської області. Населення становить 1480 осіб.
Село розташоване на лівому березі річки Трубіж. Відстань від райцентру – 3 кілометри.
Площа села складає 412 га. У селі 37 вулиць. Населення 1539 чоловік. На півночі село межує з Дернівкою, на півдні — з с. Борщів, на заході розташовані села Шовкове та Волошинівка, а на сході — місто Березань.
В селі є Коржівська загальноосвітня школа I-III ступенів.[1]
Село Коржі заховалося у сосновому лісі. Від траси Київ-Харків тягнеться ліс, від залізничної колії доріжка біжить теж через ліс, а від Баришівки село відгороджене річкою Трубіж. Доїхати дорогою – це добре коло, от і звикли коржівчани добиратися до райцентру через ліс або через місточок на Трубежі. Своє село звикли називати перлиною Баришівського району, та і всі приїжджі одразу зачаровуються прекрасною природою, чудовим плануванням села. Ніде в районі немає таких піщаних пагорбів, такої рослинності. Очевидно, пісок колись намило річкою. І донині іноді річка широко розливається, затоплюючи усі навколишні городи. Навіть серед села діти можуть гратися у піску, а під час дощу вода швидко стікає, і невдовзі знову стає сухо.
Багато краси і рукотворної . У селі росте багато дерев і кущів, привезених із Тростянецького дендропарку, які дивом прижилися і ростуть на зовсім не родючій землі. А все просто: їх садили добрі руки.
Починалася історія села дуже давно. Про це свідчать археологічні пам’ятки.
У 1982 році в Коржівській школі створювався історико-краєзнавчий музей, який став осередком вивчення історії села. Один із експедиційних загонів очолював кандидат історичних наук Післярій Іван Опанасович. У результаті розкопок були відкриті слов’янські поселення VI – IX століття, а також знайдені археологічні пам’ятки епохи мезоліту, епохи бронзи (ІІІ – І тисячоліття до н.е.) та епохи раннього заліза (VI – III ст. до н.е.). Є знахідки із скіфських поселень.
На час заснування села річка Трубіж була судноплавною ( ширина русла до 2 км). Про це свідчать численні знахідки: монети, якорі, козацькі люльки. Наявність піщаних ґрунтів, води, лісу сприяли розселенню людей на березі річки.
Село назване на честь козака Коржа, який, за легендами, оселився на цій землі у XVII столітті, що підтверджується археологічними знахідками. Прізвище Корж також досі є у Баришівському районі.
Перша письмова згадка про село датується початком XVIII століття.
У списку Баришівської сотні згадується, що в с. Коржі було усього 15 козацьких і 9 селянських дворів.
У 1890 році у виданому в Полтаві «Сборнику по хозяйственной статистике Переяславського уезда» опубліковані дані про Баришівську волость, де читаємо: « В селі Коржі нараховувалось 84 господарства, населення 408 чоловік, в тому числі чоловіків 197, з них грамотних 8, жінок – 2, коней 46, волів 91, корів 106».
Усі події, які відбувалися в історії нашого народу, не обминули й село.
Є свідчення про козацьку добу. У книзі «Описи козацького намісництва XVII ст.» говориться: «Більшість поселень ділилися за двома адміністративними системами: сотенно - повітовою та повітовою. Баришівка і більшість населених пунктів входили до Остерського повіту. Козаки Баришівської сотні належали до Переяславського полку. В сотню, крім містечка Баришівки, входили села: Ядлівка, Гостролуччя, Рудницьке, Селище, Бзів, Сулимівка, Мала Стариця, дєрєвні (села без церков): Дернівка , Коржі».
Про належність до козацької сотні свідчать прізвища жителів села: Житник, Великоіваненко ( у списку Баришівської сотні числилися козаки Іван Великий та Житник, згадується і якийсь невідомий козак із с.Коржів з Діаментовських козаків), Куценко, Чайка.
Білою плямою в історії села залишається період кріпацтва та період перед революцією 1917 року. Архівних документів про це немає. Але відомо, що в селі були куркулі. Про це згадує в автобіографії Герой Радянського Союзу, уродженець села Коржі Бійма